Як діяти, якщо суд повернув позов або залишив його без руху

У судовій практиці трапляються випадки, коли адміністративний суд повернув позов або залишив його без руху. Які основні причини для цього та що необхідно робити у таких випадках — читайте рекомендації для громадян, які стикаються з перепонами у суді.

Основні причини повернення позову та залишення його без руху

Суд може залишити позов без руху у трьох випадках:

• Невідповідність позовної заяви вимогам, які зазначені у Кодексі адміністративного судочинства (КАСУ), передусім вони містяться у ст. 160-161 КАСУ;
• Несплата або недоплата судового збору за подання позову;
• Наявність у суду підстав вважати, що був пропущений строк на звернення до адмінсуду або те, що підстави для поновлення, зазначені у позові, не є поважними.

Основні причини, чому суд може повернути позов:

• Позов залишили без руху з підстав, що зазначені вище, а позивач не усунув недоліки протягом визначеного судом строку;
• Позивач не підписав позовну заяву або ж немає жодних доказів, що представник, який підписує заяву має на це право (наприклад, у позові зазначається представник такий-то, проте не додано жодної довіреності на представництво);
• Після 20 лютого 2024 року позивач, який є юридичною особою, не зареєстрований в електронному суді. Наприклад, це може бути громадська організація. Фізичних осіб це не стосується, крім деяких категорій — адвокатів та нотаріусів.

Якщо позовну заяву залишили без руху, і це пов’язано з тим, що вона дійсно містить недоліки, варто усунути їх протягом строку зазначеного в ухвалі суду.

Проте у практиці адмінсудів все ще трапляються випадки, коли необґрунтовано залишають позовні заяви без руху або ж коли суд повертає позов з непередбачених законом підстав чи внаслідок надмірного формалізму.

Якщо ж суд повернув позов на законних підставах (наприклад, ви випадково забули його підписати), то у такому разі варто усунути ці недоліки і звернутися до судової інстанції повторно.

Суд повернув позов або залишив його без руху: що робити у цих випадках

Якщо позовну заяву необґрунтовано залишили без руху, необхідно подати пояснення до того суду, який це зробив. Варто наголосити на необхідності відкриття провадження та зазначити, що у випадку, якщо суд поверне позов, це буде зроблено на незаконних підставах.

Якщо суд повернув позов на незаконних підставах, необхідно звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу суду про повернення позовної заяви.

Недостатність доказів, які долучені до позовної заяви

У ч. 1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості. Суд вживає заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Ч. 4, 5 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати їх з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 80 КАС України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази має право подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2 та 3 ст. 79 цього Кодексу.

Зразок скарги, якщо суд повернув позов або залишив його без руху у цьому випадку

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли людина, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного, а також з метою з’ясування всіх обставин у справі, суд може витребувати докази, які мають значення для справи. При цьому суд повинен вказувати, які саме докази необхідно надати.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд обмежений процесуальними можливостями з’ясувати, чи дійсно у позивача відсутні докази, чи має місце зловживання процесуальними правами.

Позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, які потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Недолучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті.

Таким чином, перекладання обов’язку на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі щодо надання доказів на позивача є передчасним та необґрунтованим.

Ця позиція відповідає висновкам, викладеним у Постанові Касаційного адмінсуду у складі Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 120/8759/22.

Також позиція ВС, викладена у Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 120/6360/23, де зазначається таке:

«52. Європейським судом з прав людини (далі — ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

53. При цьому ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

54. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

55. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що підстави для залишення позовної заяви без руху через ненадання позивачем до суду документів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, відсутні, а тому ухвала про повернення позову внаслідок невиконання вимог такої ухвали [про залишення позовної заяви без руху] є передчасною та такою, що постановлена внаслідок надмірного формалізму.

56. Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам, з’ясувати їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів не можна визнати обґрунтованим.

57. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасних висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, та відповідно про наявність підстав для повернення позову».

Отже, вимога щодо надання додаткових документів для вирішення питання стосовно відкриття провадження є незаконною.

Подання нібито завідомо безпідставного позову

Правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.09.2019 у справі № 826/14653/17:

«…Тому, на переконання суду, штучним належить вважати спір, якого в дійсності не існує, а позов поданий для досягнення іншого результату, має іншу мету, ніж та, що вказана у вимогах позову…

Зразок апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції повернув позов з цих підстав

…Питання, чи мали місце обставини (факти) зловживання процесуальними правами з боку позивача, та встановлення доказів, якими вони підтверджуються, підлягають з’ясуванню на стадії розгляду справи по суті, що не було зроблено судом першої інстанції… 

…Тобто питання, чи мали місце обставини (факти) зловживання процесуальними правами з боку позивача, та встановлення доказів, якими вони підтверджуються, підлягають з’ясуванню на стадії розгляду справи по суті, що не було зроблено судом першої інстанції…»

В цілому можна констатувати, що Верховниий Суд багаторазово висловлював позиції щодо того, що неістотні недоліки позовної заяви не повинні бути підставою для залишення її без руху, а тим паче для подальшого повернення:

Зокрема, у Постанові КАС ВС від 17 грудня 2021 року по справі № 200/11758/20-а зазначається:

1. Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позову, який залишили без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
2. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху — це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб’єктивною.
3. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі. Подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

У Постанові КАС ВС від 13 квітня 2022 року по справі № 160/11095/20 наголошується:

1. Колегія зазначає, що якщо людина наводить аргументи, які свідчать про помилковість висновків суду, з якими пов’язували залишення позовної заяви без руху, суд повинен зважати на них. У разі обґрунтованості цих заперечень треба виходити з того, що недолік відсутній, а тому усувати його не потрібно. Суд не зв’язаний своїми помилками.
2. Натомість проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок залишення її без розгляду, предмет та підстави позову, а також доводи позивача, зазначені в письмових запереченнях, колегія суддів вважає, що такі недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду, оцінені при вирішені справи по суті, проте не впливають на оцінку обставин, які стали підставою для відкриття провадження у справі.
3. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Отже, позиція щодо наявності підстав для залишення без руху чи повернення позову судом є необґрунтованою, а поданий позов не є завідомо безпідставним.

У будь-якому випаду за наявності відповідних сумнівів суд першої інстанції зобов’язаний з’ясувати вказані питання під час розгляду справи, а не повертати позовну заяву.

Суд повернув позов через невірне об’єднання позовних вимог без урахування висновків Верховного Суду щодо цього питання

Якщо суд повернув позов за таких обставин, це є помилкою.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазвичай виходить з того, що хоча заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в межах адміністративного судочинства, але порушенням правила об’єднання вимог є об’єднання неоднорідних вимог.

Тобто таких, які не пов’язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують, що ці вимоги є підставами для того, щоб суд повернув позов.

Помилково застосовувати до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, адже відповідно до ч. 4 та 5 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Також не дозволяється об’єднувати в одне провадження кілька вимог щодо яких закон визначає виключну підсудність різним судам.

Вищезазначені підстави стосовно заборони об’єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

При цьому варто відзначити, що за приписами ч. 6 ст. 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, визначальною умовою для роз’єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз’єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб’єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

В силу приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таке роз’єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз’єднав позовні вимоги.

З огляду на викладене вище, суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При недоцільності розгляду заявлених позовних вимог у межах однієї справи суд першої інстанції може скористися процесуальним правом, передбаченим ч. 6 ст. 172 КАС України, відповідно до якого суд, в тому числі з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17 червня 2021 року у справі №640/27758/20, від 28 листопада 2019 року у справі №640/16147/19.

Водночас надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам КАС України, а й є стійкою у практиці апеляційних адмінсудів і відображена, зокрема, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду:

• від 28.09.2022 по справі №160/7810/22;
• 15 липня 2022 року по справі № 160/886/22;
• 2 листопада 2021 року по справі № 160/12437/21;
• від 19 квітня 2021 року по справі № 160/14579/20.

Отже, підстави для повернення позову у цьому випадку були відсутні.

Недостатність доказів для підтвердження повноважень керівника позивача (наприклад, голови правління ГО)

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подала людина, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або людиною, посадове становище якої не вказано.

Отже, щоб повернути позовну заяву за цим пунктом, суд повинен не просто констатувати факт неподання позивачем до позову документа, який підтверджує повноваження представника, але і встановити, що людина, яка підписала позов, не мала права його підписувати.

Як заповнити скаргу у цьому випадку

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з цих підстав

Крім того, за наявності сумнівів щодо керівника та повноважень на видачу довіреності на представництво інтересів підприємства представником, суд першої інстанції має можливість скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі неусунення таких сумнівів суд має запропонувати позивачу надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому ст. 169 КАС України.

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам КАС України, а й є стійкою у практиці апеляційних адміністративних судів.

Вищезазначена позиція по суті зазначена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду:

• від 17 лютого 2022 року по справі № 160/24945/21;
• 3 лютого 2022 року по справі № 420/16070/2;
• 11 березня 2021 року по справі № 160/17124/20;
• від 11 травня 2022 року по справі № 160/137/22;
• від 1 березня 2021 року по справі № 640/18420/20.

Варто відзначити позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. по справі № 9901/519/19, згідно до якої:

«40. Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в людини повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України».

Суд повернув позов через пропуск строку звернення до суду без залишення його без руху

У разі подання позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали людина має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адмінсуду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 КАС України).

Зразок апеляційної скарги, якщо суд повернув позов з цих підстав

Таким чином, суд першої інстанції повинен залишити позовну заяву без руху та надати строк для подання заяви про поновлення строку.

При цьому, якщо суд повернув позов без надання відповідного строку на усунення недоліків (подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або зазначення інших підстав для поновлення строку), це позбавляє позивача права на доступ до правосуддя та не відповідає приписам чинного законодавства.

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам КАС України, а й є стійкою у практиці апеляційних адміністративних судів.

Вищезазначена позиція по суті зазначена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду: від 26 січня 2022 року по справі № 160/20246/21 та від 6 грудня 2021 року по справі № 160/17253/21.

Відсутність відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору/про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви

Відповідно до п. 6, 7 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються:

• відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору — у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
• відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

У випадку п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України очевидно, що відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору мають зазначатися у позовній заяві лише у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Зразки пояснень та апеляційної скарги

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарг, якщо суд першої інстанції повернув позов з цих підстав

У випадку п. 7 ч. 5 ст. 160 КАС України очевидно, що зазначати такі відомості обов’язково лише у випадку, якщо до подання позовної заяви вживалися заходи забезпечення доказів або позову.

Але ст. 160 КАС України не містить вимоги щодо обов’язкового зазначення у позовній заяві про невжиття заходів забезпечення доказів або позову у разі, якщо такі заходи не мали місця до подання позовної заяви.

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам КАС України, а й є стійкою у практиці апеляційних адміністративних судів.

Вищезазначена позиція по суті зазначена у наступних постановах Третього апеляційного адміністративного суду: від 13 квітня 2021 року по справі № 215/3723/20, 4 листопада 2020 року по справі № 160/7481/20, від 30 червня 2020 року по справі № 160/12563/19 тощо.

Недолучення оригіналу документа про сплату судового збору

Положення статей 160, 161 КАС України не містять обов’язку особи, яка звертається з позовною заявою, засвідчувати копії позовної заяви та документу про сплату судового збору, позаяк зазначені документи не є письмовими доказами, копії яких в силу положень ст. 94 КАС України підлягають належним чином засвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України.

Отже, суд повинен перевірити, чи зараховані зазначені кошти до спеціального фонду Держбюджету. Саме це в даному випадку є підтвердженням сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо необхідності засвідчення належним чином копії позовної заяви та документу про сплату судового збору є надмірним формалізмом і не сприяє доступу до правосуддя.

Зразки скарги, яку треба подати до суду

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам КАС України, а й є стійкою у Третього апеляційного адміністративного суду і відображена, зокрема, у Постанові від 4 жовтня 2022 року по справі № 160/4599/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі № 800/473/17 було сформовано позицію щодо обов’язку суду перевірити факт зарахування судового збору і превалюванням факту зарахування над формою доказів.

У постанові зазначається наступне:

«Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, суддя Вищого адміністративного суду України повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданим позивачем дублікатом квитанції № 0.0.892136447.1.

Велика Палата Верховного Суду здійснила указану процедуру та встановила зарахування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 640 грн. до спеціального фонду Держбюджету України».

У подальшому ця позиція мала розвиток. Наприклад, у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 по справі № 340/3153/19 суд надав наступну правову оцінку: 

«32. Отже, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданим відповідачем платіжним дорученням № 621 від 14.04.2020.

33. Зазначена позиція корелюється із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 у справі № 800/473/17 (провадження № 11-56заі18).

34. Верховний Суд зазначає, що наявність належним чином завіреної копії платіжного доручення не виключає права та можливості належним чином перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

35. Суд апеляційної інстанції, вдаючись до надмірного формалізму, дійшов передчасних висновків щодо неусунення апелянтом недоліків апеляційної скарги шляхом подання копії платіжного доручення із QR-кодом № 621 від 14.04.2020, оскільки, в контексті встановлених обставин такий документ є належним доказом, що може підтверджувати сплату судового збору, та який був поданий на виконання ухвали суду від 27.04.2020 разом із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, а суд апеляційної інстанції повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за вказаним платіжним дорученням».

Варто відзначити, що у постанові від 11.11.2019 р. Верховний Суд по справі №280/5377/18 скасував ухвалу Третього апеляційного адмінсуду, якою поверталася апеляційна скарга з огляду надання копії платіжного доручення, а не оригіналу. 

Отже, вимога суду щодо надання саме оригіналу документу про сплату судового збору є неправомірною.

Вимога сплатити судовий збір за майнові вимоги окремо, а не сукупно, відповідно до загальної ціни позову

Не можна не відзначити, що за позовними заявами з майновими вимогами закріплена необхідність зазначення ціни позову (п . 3 ч. 5 ст. 160 КАС України).

Судовий збір визначається у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. (ч. 1 ст. 4 З.У. «Про судовий збір»).

Як заповнити скаргу у цьому випадку, якщо суд повернув позов або залишив його без руху

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

Як зазначено у ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», розмір судового збору за подання позову майнового характеру розраховується як певний відсоток (наразі: 1-1,5%) від ціни позову.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, що була викладена у постанові від 3.12.2020 по справі № 806/1036/18, згідно до якої Касаційний суд самостійно обрахував розмір ціни позову та виклав існуючу тривалий час позицію:

«25. У позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог. Якщо в позовній заяві об’єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов’язаних між собою, то, враховуючи, що об’єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами».

Також варто відзначити постанову Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адмінсуду від 16.03.2020 р. по справі № 1.380.2019.001962, згідно до якої було визначено порядок обрахунку ціни позову у митних майнових спорах. Вірність обрахунку ціни позову забезпечує вірне визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті. 

Отже, вимога суду першої інстанції щодо необхідності сплатити судовий збір за майнові вимоги окремо, а не сукупно, відповідно до загальної ціни позову є неправомірною.

Недолучення паспорта та/або ІПН

Документи, що додаються до позовної заяви, визначені у ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Перелік таких документів є вичерпним і положення вказаної статті не покладають на позивачів обов’язку додавати до позовної заяви документи на підтвердження їхньої адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорта чи іншого документу, що посвідчує особу позивача).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 грудня 2019 року по справі № 826/5500/18 вказала на те, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Вищезазначена позиція є не тільки такою, що прямо відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України, а і є стійкою в практиці Верховного Суду.

Зразки апеляційної скарги

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

У Постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 8 листопада 2023 року в справі № 120/969/23 зазначається таке:

«Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що адміністративний процес, маючи свої особливості, передбачає активну роль суду в розгляді справи, зокрема, в аспекті збирання доказів із власної ініціативи. Зауважував, що під час вирішення питання про відкриття провадження в справі суд обмежений процесуальними можливостями з’ясувати, чи дійсно в позивача відсутні докази, чи має місце зловживання процесуальними правами. У свою чергу, позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, які потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Недолучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою в судовому захисті.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позов подано людиною, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Тобто це питання могло бути вирішено й після відкриття провадження в справі. Надання ж копії паспорта позивача не входить до переліку документів, визначених у ст. 161 КАС України, як такий, що додається до позовної заяви.

Тому перекладання обов’язку на стадії вирішення питання про відкриття провадження в справі щодо надання доказів на позивача є необґрунтованим».

Отже, вимога щодо надання копій вищевказаних документів є неправомірною.

Недолучення договору про надання правової допомоги за наявності іншого документу, що підтверджує повноваження адвоката

Згідно з ч. 4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1. договір про надання правової допомоги;
2. довіреність;
3. ордер;
4. доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Крім того, 5 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 9901/736/18 дійшла висновку, що:

«Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витяг разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає».

У постанові від 25 жовтня 2021 року по справі №160/19476/21 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду визнав достатнім підтвердженням повноважень адвоката копію ордеру та свідоцтва, а також звернув увагу, що адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу людину в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України). 

Зразки заяв, які необхідно подати у цій ситуації, якщо суд повернув позов ао залишив його без руху

• Зразок пояснень до суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без руху з цих підстав
• Зразок апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позову з цих підстав

В цих аспектах, окрім вже зазначених вище варто відзначити позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. по справі № 9901/519/19, згідно до якої :

«40. Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України».

Крім того, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду неодноразово висловлювалась позиція відносно незаконності повернення позовних заяв з огляду на недолучення договору про надання правової допомоги (постанова від 19 жовтня 2021 року по справі № 160/11481/21, від 19 березня 2020 року по справі № 160/13519/19, від 23 листопада 2021 року по справі № 160/15157/21, від 20 жовтня 2021 року по справі № 280/6782/21).

Вимога щодо надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером (за наявності іншого документу, що підтверджує повноваження адвоката) є незаконною.