Міжнародна судова практика із захисту суспільних інтересів громадськими організаціями

Позов чи скарга в інтересах суспільства також відомий як actio popularis (захист суспільних інтересів) на міжнародному рівні не визначений, як обов’язковий та необхідний інститут правової системи або той, який хоча б рекомендується створити у кожній державі. Хоча і немає міжнародних документів, які б прямо та імперативно вимагали запровадження такого позову, розширення можливостей для звернення до суду вітається в багатьох міжнародних документах.

Міжнародні документи, які містять рекомендації для захисту прав громадян у суді

Наприклад, такі настанови містяться у Рекомендаціях (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року для захисту колективних або громадських інтересів, які можуть бути порушені адміністративними актами.

Зокрема, згідно з пунктом 37 цього документу, державам-членам рекомендується розглянути можливість ініціювання судового процесу асоціаціями, організаціями та іншими уповноваженими особами.

Декларація ООН «Про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства», яка закликає заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи, є важливим міжнародним документом.

Він підкреслює право кожної людини захищати права громадян як індивідуально, так і колективно.

Щодо Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської Конвенції), то про її надважливе значення для судового захисту інтересів суспільства вже зазначалося вище.

Стаття 9 цієї Конвенції передбачає, що представники громадськості мають право оскаржити у судовому порядку дії або бездіяльність приватних осіб і громадських органів щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Міжнародні та регіональні суди мають обмежені можливості з розгляду скарг щодо захисту суспільних інтересів

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) має значний вплив на законодавство та судову практику України, особливо з 2014 року. ЄСПЛ не розглядає скарги actio popularis через обмеження, встановлені Конвенцією щодо статусу жертви, про що він неодноразово зазначав у своїх рішеннях.

Проте, у певних випадках ЄСПЛ все ж визнає право на подання скарг, які межують з actio popularis. Зокрема, це стосується справ, де заявники належать до вразливих груп, мають обмежені територіальні інтереси, або коли існує реальний ризик застосування оскаржуваного закону до них у майбутньому. ЄСПЛ може визнати їхній статус жертви, навіть якщо безпосереднє порушення прав цих людей не таке очевидне.

Щодо Європейського суду справедливості (Суд ЄС), він має обмежені можливості для розгляду скарг actio popularis у зв’язку із вимогами статті 263 Договору про функціонування ЄС. Ця стаття встановлює критерії “безпосереднього та індивідуального впливу” для прийнятності скарг від фізичних та юридичних осіб.

Суд ЄС застосовує так званий “тест Плаумана”, який створює суттєвий бар’єр для подання індивідуальних скарг, особливо в екологічних справах.

Хоча в деяких випадках Суд ЄС демонстрував гнучкіший підхід (у справах щодо застосування антидемпінгового законодавства, сільського господарства тощо), загалом він залишається консервативним щодо питання actio popularis.

Втім, після критики з боку громадськості та з урахуванням вимог Орхуської конвенції, у 2021 році були внесені зміни до Регламенту ЄС.

Вони розширили можливості громадських організацій оскаржувати екологічні рішення, що свідчить про поступовий рух до більшої відкритості судової системи ЄС для позовів у суспільних інтересах.

Читайте також: Захист суспільних інтересів в українських судах громадськими організаціями

Практика іноземних країн

Якщо ж взяти інші країни, то ми побачимо, що підхід у них змінюється від однієї країни до іншої, і не можна казати про наявність якогось унікального та єдиного правильного «рецепту».

Однак, є чітка тенденція щодо розширення доступу до правосуддя для громадських організацій у питаннях захисту довкілля.

Крім того, окремі європейські країни мають більш широкі можливості для захисту суспільних інтересів громадськими організаціями у всіх або конкретних сферах (Португалія, Естонія).

Інші спираються на розвинені адміністративні процедури та можливість звернення до владних інституцій у позасудовому порядку (Німеччина, Бельгія).

Зокрема, Конституція Португалії прямо гарантує кожному право на подання позову в суспільних інтересах. До того ж в країні навіть існує спеціальний закон щодо цього.

Більш детально міжнародна практика щодо захисту суспільних інтересів висвітлена у Базі знань.

***

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю ГО «Платформа Громадський Контроль» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.